Життя людини нерозривно пов'язане з природою, а значить, і з життям рослин. У різних народів в залежності від їх суспільних і культурно-історичних умов існування виробилось своє ставлення до рослин, яке відображало мораль, звичаї і традиції різних епох і формацій. Звичай прикрашати житло рослинами виник, очевидно, в країнах з різко вираженою зміною пір року як спроба затримати вдома частинку живої природи на весь рік.
     Рослини створюють для людини ілюзію постійного контакту з природою; красою форм, приємним ароматом і спокійним зеленим забарвленням благотворно впливають на центральну нервову систему, допомагають подолати поганий настрій чи стан стресу. Але ще важливіші санітарна і гігієнічна функції рослин. Доведено, що рослини поглинають пил, очищають повітря в приміщенні від вуглекислого газу, де його майже у 20 разів більше, ніж під відкритим небом, сприяють зволоженню та іонізації повітря, знижують його температуру, і особлива цінність їх у тому, що вони пригнічують і знищують різноманітні шкідливі мікроорганізми завдяки виділенню особливих летючих речовин – фітонцидів. Сполучаючись з легкими аеронами повітря, фітонциди перетворюються в електроаерозолі, які мають активну біологічну дію, тому благотворний вплив рослин на здоров'я і самопочуття людей залежить не тільки від хімічного складу фітонцидів, але й від електроаерозолів фітонцидів. Фітонциди підвищують бактерицидну енергію повітря. Бактерицидні властивості повітря, що  містять фітонциди, обумовлюють і таку його характеристику, як свіжість. Свіже повітря покращує стан здоров'я, виліковує безліч захворювань.
    Інтер'єрне озеленення стає у наш час дедалі популярнішим. Екзотичні квіти й рослини прикрашають  житлові приміщення, школи, дитячі садки, громадські й адміністративні будівлі, стають звичайними в цехах промислових підприємств. Рослинам належить важлива роль у поліпшенні екології оточуючого середовища.
     Кімнатні квіти й рослини в інтер'єрі дитячих установ грають особливу роль: є  не тільки прикрасою приміщення, а й ефективним засобом виховання і безперервної освіти дітей. Правильно організована робота з кімнатними рослинами розширює уявлення дітей про живу природу, прищеплює навички до вирощування рослин і догляд за ними, розвиває спостережливість, виховує любов, і дбайливе ставлення до природи, сприяє естетичному сприйняттю навколишнього світу. Важлива також гігієнічна роль рослин, оскільки діти чимало часу проводять у закритому приміщенні, а рослини здатні очищати повітря.
         На базі нашої школи вже не один рік працює екологічний гурток «Пролісок», який займається не тільки озелененням пришкільної ділянки, збереженням рослин, внесених до Червоної книги України,  які проростають поблизу наших населених пунктів, а й займаються розведенням кімнатних рослин в стінах школи. Члени гуртка щорічно пересаджують квіти, поливають, обприскують, підживлюють рослини, а також борються з їхніми шкідниками.
                                     
        Традиційно в озелененні нашої школи використовуються герані, хлорофітуми, аспарагуси, бегонії, гіпеаструми.
      
    
      
   Проте для оформлення інтер'єру школи використовуємо і такі екзотичні рослини, як драцена, фікус, шеффлера, гібіскус, дифенбафія, монстера. 

                
         
                   
        Гуртківці систематично проводять заходи, пов'язані з озелененням шкільних приміщень. Зокрема, протягом 2014 – 2015 навчального року проводився конкурс на краще озеленення класної кімнати.  Перемогли у конкурсі серед молодших школярів кабінети третьокласників ( вчитель Приставка Ірина Василівна) та першокласників ( вчитель Скляр Тетяна Володимирівна). 
         Серед учнів середньої та старшої вікової категорії кращими виявились кабінет зарубіжної літератури (вчитель Ванжа Людмила Михайлівна), кабінет біології ( вчитель Сорівка Світлана Олександрівна) та кабінет української мови та літератури ( вчитель Чорнобай Лідія Михайлівна).
        
      
    Ще один цікавий конкурс проводили гуртківці серед школярів. Учні  різних вікових груп писали вірші під рубрикою « Квіти у моєму житті».                               
                                         ***
На моєму підвіконні квіти – обереги,
Бо ростила їх матуся з любов'ю для мене.
Вони гарні, різнобарвні, милі й запашні,
З ними тепло і не сумно у холодні дні.
Не страшні їм сніг і вітер, і рясні дощі,
Бо зігріють їх турбота і пісні мої.
Поливаю і голублю фіалку свою,
Поливаючи, згадаю квітку весняну.
Я закохана у квіти і у цілий світ,
На вікні з вазона літо шле мені привіт.
                           ( Вовк Крістіна, учениця 7 класу)
                      
                          Глоксинія
У мене на підвіконні квіточка стоїть,
А на ній росинка прозора блищить.
Квіточка синенька, рожева та біленька,
Стебельця товстенькі, листочки пухкенькі.
Ці гарнесенькі дзвіночки поєднались у віночки
Мені голівками кивають, милуватись закликають.
                            ( Марченко Яна, учениця 6 класу)
                   
                                ***
У моїй кімнаті квітник ось який : фікус і столітник, кактус запашний.
Кактус квітне раз на рік – проте довгий в нього вік.
Він колючий, як їжак, взять його не просто так.
А столітник, наче лікар,полікує рани дітям.
Фікус виріс величенький, гарний, пишний, зелененький.
Він повітря очищає, добрим людям помагає.
                                    ( Здоровець Богдан, учень 4 класу)
                                ***
Квітку кімнатну в горщик посадила,
І свою я квіточку лагідно просила:
« Підростай пошвидше, квіточко моя,
Бо сумую дуже за літечком я.
Буду доглядати гарно за тобою
Щоб не сумувати лютою зимою».
                                   (  Коротя Карина, учениця 2 класу)
                                  
                           ***
Взимку наша класна кімната,
Наче пишний квітучий сад.
За вікном зима лютує,
А в нашому класі літо панує.
Коли ж таке в школі буває?
Коли за квітами діти доглядають.
Листя квітів протирають,
По потребі поливають.
Пропонуємо: кожний клас,
Всі приєднуйтесь до нас!
Щоб узимку, коли холодно навколо,
Була, мов квітник, уся наша школа!
                           (Свирида Владислав, учень 8 класу)

         Крім того, члени гуртка « Пролісок» періодично виступають з повідомленнями на теми квітникарства. Вони дають поради школярам по догляду за квітами.  Ось зразки деяких виступів.
                  Хлорофітум (Chlorophytum)             
   Квітка Хлорофітум (Chlorophytum) має 200 – 250 видів і належить до родини лілейних. Вперше рослину було знайдено в природному середовищі в Південній Африці. Хлорофітум зараз широко поширений в тропічних поясах Землі. Назва рослини походить від слів «chloros» і «phyton», що в перекладі означає зелений і рослина відповідно.
        Хлорофітум - трав'янистий багаторічник з коротким стеблом і бульбоподібним корінням. Листя розеткове, овальне або ланцетне, виростає трохи більше півметра в довжину. Квітки рослини білого кольору і невеликих розмірів.
      Оптимальним місцем для кімнатного Хлорофітума є 
вікна на східній або західній стороні, тому що рослині необхідне яскраве, але розсіяне світло. Рослина може переносити прямі промені протягом декількох годин на добу. Форми зі строкатими листками вирощувати в тіні не рекомендується, оскільки листя може втратити своє забарвлення.
Температура особливої ролі не грає. Влітку квіти Хлорофітума не зайвим буде 
виносити в захищене від опадів і протягів місце на свіжому повітрі. Потрібно стежити, щоб взимку температура не опускалася нижче 10 градусів – це може нашкодити рослині.
Квітка Хлорофітум вимагає великої кількості вологи з весни до осені, тому в цей час йому необхідно забезпечити рясний полив. При поганому поливі будуть утворюватися бульбоподібні потовщення. Взимку поливають акуратніше, стежачи за тим, щоб грунт не пересихав і не закисав. Обприскування не обов'язкове, але рослина відгукнеться на нього більш швидким розвитком.
Навесні і влітку рослину потрібно раз в два тижні підгодовувати поперемінно органічними та мінеральними добривами.
Молоді рослини Хлорофітума пересаджують щорічно, а більш дорослі – раз в два-три роки. Пересадку роблять в кінці зими – на початку весни. Для пересадки беруть широкий горщик з рихлим і легким субстратом, що складається з 1-ї частини піску і по 2 частини дернової, перегнійної і листової землі. На дні горщика потрібен якісний дренаж.
Було встановлено, що Хлорофітум дуже добре очищає повітря від формальдегіду і надлишків чадного газу. Часто вирощується на кухні, тому що саме там багато чадного газу, який дуже шкідливий для людини
Недостатнє підживлення рослини може призвести до буріння кінчиків листя. Іншими причинами можуть бути підвищена температура або сухість повітря, а також механічні пошкодження.
Якщо температура повітря взимку висока, а рослина надмірно поливається, то на листках можуть з'явитися бурі плями.
Листя втрачають колір і тургор, якщо освітлення недостатнє, а температура досить висока. Інша причина – нестача мінеральних речовин в субстраті.
При зайвому поливі листова розетка може почати гнити, що більш імовірно при перезволоженні грунту взимку. Інша причина – недостатньо пухкий грунт.
Щоб форми Хлорофітуму із строкатим листям не втратили забарвлення, їм потрібно забезпечити яскраве освітлення. У похмуру погоду необхідно підсвічувати рослину лампами денного світла.
Молоді рослини не цвітуть. Причиною відсутності квітконосів може бути ще  занадто тісний горщик.
Рослину Хлорофітум вирощують, як  ампельний вид, а також групують з іншими рослинами або виставляють по одному.
                                     

        Бегонія ( Begonia)
Родина бегонієвих. Батьківщиною цих рослин є Середня та Південна Америка, а також Південно-Східна Азія, де їх можна зустріти в субтропічних і тропічних районах. Назва роду Бегонія походить від прізвища великого аматора і збирача рослин М. Бегона, що жив в 17 столітті в Санто-Домінго. Завезена перша бегонія приблизно в 1700 р
     Ця кімнатна рослина з надзвичайно гарними листками дуже швидко привернула увагу і була широко поширена в багатьох країнах. Спочатку культивували листяно – декоративні види бегонії, пізніше захопилися бегонією вічно квітучою і останнім часом – бульбовими бегоніями.
        У садівництві бегонії поділяють на три основні групи: листяно–декоративні, кущові і бульбові.
       Листяно–декоративні бегонії можна розділити на два типи або дві сортогрупи: королівські бегонії – з невеликою кількістю великих листків з широкими яскравими смугами по темній основі і гібриди бегонії діадеми – часто з багаточисельними невеликими або середньої величини зазубреним по краю або вирізаним  листям, у забарвленні яких переважають рожеві, зеленуваті та сріблясті тони. У кімнатних умовах гібриди бегонії діадеми більш витривалі, ніж королівські бегонії. Розмножуються живцюванням верхівок пагонів або вирощуються з насіння.
      Кущові бегонії утворюють короткі або досить високі стебла з малим або великим, як правило, яскравим листям різної форми. Більшість кущових бегоній утворюють пухкі багатоквіткові грона на вертикальних або спрямованих під кутом суцвіттях. Квіти можуть бути великі або дрібні, рожеві або білі. Легко розмножуються живцюванням верхівок пагонів або частинами листя, часто – розподілом стебла. Для надання правильної форми рослину навесні обрізають або прищипують і пересаджують.
     Бульбові бегонії виділені в окрему групу, що складається з багато чисельних сортів. Це низькорослі трав'янисті рослини із соковитим зеленим або блідо-рожевим стеблом, великим гарним листям, великими яскравими махровими, напівмахровими або немахровими одиночними квітами. Квітнуть бегонії цієї групи довго, майже все літо і осінь. Рослина вимагає спокою протягом 2-3 місяців, під час якого бульби перебувають у прохолодному, темному, сухому приміщенні. Розмножуються насінням, дуже рідко – розподілом бульб.
         Бегоніям потрібне яскраве розсіяне світло, особливо в період цвітіння. Культивувати можна при південній, південно-західній, східній і західній експозиції. Від полуденного сонця варто ховати, щоб листки не втратили забарвлення, не вигоріли і не дістали опіків. Оптимальна температура влітку – 20-22°С, взимку – 16-18°С. Температура в приміщенні взимку не повинна бути нижче 15°С.  Бегонія не любить протягів і  не любить переставляння змія на місце. У період росту з весни до осені потрібно тримати земляну грудку в горщику злегка вологою, але не можна заливати рослину. Поливати потрібно по мірі підсихання верхнього шару грунту. Узимку полив зменшують. При надмірному поливі уражається борошнистою росою. Бегонія невимоглива до вологості повітря, але в жаркі дні слід обприскувати повітря навколо рослини, але не саму рослину.
Герань , вона ж Пеларгонія ( Pelargonium)
   Герань в  залежності від виду трав'яниста або напівчагарникова рослина. У дикій природі ця рослина росте на півдні Африки. У нас – це кімнатна рослина, хоча є і дикорослий вид.
        Усі домашні герані  поділяють на дві групи: запашні і квітучі. Їх відмінність у тому, що квітучі, як зрозуміло з назви, мають дуже гарні квіти. А ось квіти запашних пеларгоній непримітні, зате листя має неповторний дуже яскравий аромат. Причому, для кожного підвиду свій.  Видів герані багато і всі по-різному пахнуть. Втім, запах, який видають деякі екземпляри досить неприємний. Але саме з запахом пов'язано благотворний вплив герані на здоров'я. Адже листя виділяє особливі фітонциди, вбивають хвороботворні мікроорганізми і очищають повітря. Багатьом людям запах герані допомагає розслабитись, зняти втому. Також пеларгонія заспокоює нервову систему і, дійсно, іонізує повітря. Кажуть, що аромат герані корисно вдихати після інсульту: він покращує мікроциркуляцію в серцевому м'язі, допомагає при ішемії, синусовій аритмії.
         Герань – це південна квітка, вона дуже любить сонце. Взимку вона повинна стояти на самому світлому місці в будинку. Влітку її ( якщо є можливість) потрібно висаджувати в грунт. Вона після перебування на свіжому повітрі немов розквітає. З'являється багато нових листочків, квітів. Пеларгонія добре росте при температурі близько 20°С. Поливають герані не дуже рясно, але постійно. Грунт повинен бути злегка вологим. Взимку полив потрібно ще скоротити. 
                   Аспарагус (Asparagus) 
     Рід Аспарагус нараховує більше 300 видів рослин і відносяться вони до родини Аспарагусових або Спаржевих. Розповсюджені вони в м'якому субтропічному кліматі в Східній і Південній Африці, а також в Азії. Привезені в Європу в кінці 19 століття.
     Аспарагус – це багаторічні трави, напівчагарники і ліани.  Функцію листків у них виконують тонкі зелені стебла і численні голкоподібні або листоподібні пагони (кладодії), біля основи пучків яких знаходяться дрібні недорозвинені листочки. Квітки світлих забарвлень, дрібні. Плоди – ягоди звичайно червоні. 
         У деяких країнах аспарагус розводять як овочеву культуру, використовуючи в їжу кореневища і молоді пагони.
       Аспарагус невибаглива рослина. Ідеальне місце для нього – підвісний кошик. Рослини світлолюбові, віддають перевагу яскравому розсіяному світлу, однак є кілька видів, яким потрібне слабо освітлене приміщення. Оптимальними для їхнього вирощування вікна східної й західної експозиції. У період активного росту температура помірна 20 - 22°С, під час відносного спокою утримують при більш низькій температурі 14 - 15°С. Улітку рекомендується виносити аспарагус на свіже повітря. У період росту грунт тримають у вологому стані, час від часу корисно поливати з піддона. При цьому, не допускаючи застоювання води в піддоні. У період спокою поливають рідко. Час від часу аспарагус потрібно обприскувати. Удобрюють аспарагус із квітня по вересень 2 рази на місяць розчином органічних або мінеральних добрив. 
       Драцена (Dracaena)
          Батьківщина – тропічні райони Африки й Азії, Канарські острови. Драцени вважаються невибагливими рослинами, але все залежить від виду. Невибагливі види – Драцена облямована, Драцена драконі, драцена Годсефа – вони виносять тінь і понижену температуру взимку. Інші ж види здебільшого досить вимогливі рослини.
        За драценою все-таки потрібний елементарний догляд – протирання листків від пилу, омолоджування старих рослин, надання періоду спокою, що триває з жовтня по січень.
          Температура в кімнаті повинна бути помірна, не нижче 15°С, більшість драцен віддають перевагу прохолодному зимуванню при температурі 10-12°С.  Добре росте в світлому місці, півтіні, не переносить прямих сонячних променів. Форми драцен з яскравим листям вимагають більшого освітлення, ніж із зеленим листям. Полив влітку рясний, узимку помірний, але з урахуванням температури в приміщенні.  Не переносить застою води в горщику або пересушування земляної грудки.  У період росту з квітня по серпень через кожні два тижні драцени підгодовують спеціальними комплексними добривами для кімнатних рослин.
                               Шеффлера(Schefflera)   
Шеффлера – найбільший рід у сімействі аралієвих і нараховує близько 200 видів чагарників і невеликих дерев, розповсюджених у тропічних регіонах Південно-Східної Азії, Австралії на островах Тихого океану.
          Шеффлера являє собою вічнозелене деревце або чагарник, що в горщику досягає висоти до 2,5м і набагато вище в природному середовищі. Ці чудові рослини зі спрямованим догори зеленим листям цінуються за їхні декоративні шкірясті листочки, які променями розходяться від міцних черешків. Дуже цікаві форми шеффлери з білими або жовтими плямами і смугами уздовж краю листя. Квіти дрібні, зеленувато-жовті, зібрані в мітловидні суцвіття, їх можна побачити тільки в природі, у кімнатних умовах шеффлери не цвітуть.
       У кімнатному квітникарстві найбільш часто вирощують види: шеффлера промениста, шеффлера деревоподібна, шеффлера пальчаста і шеффлера восьмилиста.
       Шеффлера – невибаглива рослина, надає перевагу розсіяному сонячному світлу з притіненням від полуденного літнього сонця. Добре росте і в  напівтіні ( зелені форми). Для форм з яскравими листочками необхідно більше світла. Оптимальна температура для рослин близько 16-22°С. Влітку бажано винести рослину на свіже повітря, оберігаючи від прямих сонячних променів. Зимує шеффлера у світлому прохолодному місці при температурі 14-16°С, більш низька температура рослині завдасть шкоди. Форми зі строкатим листям взимку повинні перебувати в приміщенні з температурою не нижче 18°С. Грунт потрібно постійно підтримувати помірно вологим. При холодній зимівлі поливати необхідно менше. Воду для поливу використовують м'яку, вистояну, кімнатної температури. Рослина любить вологу атмосферу, тому горщик з рослиною краще поставити на піддон з вологою галькою і регулярно обприскувати листя, а також протирати м'якою вологою ганчіркою, знімаючи пил. При холодній зимівлі вологість слід понизити.
 
                                  Фікус ( Ficus)
      Родина шовковичних (тутових). Батьківщина: Індія, Шрі-Ланка, Західна Африка. Фікус одна з найпоширеніших кімнатних рослин.
        Не дивлячись на велике різноманіття форм, всі фікуси мають однакові вимоги до утримання:
    Необхідно берегти вазони від протягів;
    Надмірне зволоження грунту може привести до загнивання корінців і основи стовбуру;
    Необхідно захищати рослину від прямого сонячного проміння;
    Фікуси дуже світлолюбні, особливо мають потребу у світлі рослини взимку, тому горщики з рослинами розміщують ближче до вікна.
      Фікуси розмножуються черешками. З паростка можна отримати стільки черешків, скільки на ньому листків.  Черешок для розмноження повинен складатися з одного листка з неушкодженим вічком і половини нижнього міжвузля без вічка. Після зрізання черешка його опускають у теплу воду для припинення виділення молочного соку. Для кращого вкорінення внизу черешка роблять розріз або розщепу. Черешки краще вкорінювати із грунтовим підігрівом і вкривши черешок поліетиленовим пакетом. Для фікусів найкраще підійде така грунтова суміш: 2 частини листової, 1 частина торф’яної землі і 1 частина перегною. Фікуси не люблять, коли їх саджають у посуд, значно більший, ніж їхня коренева система, тому пересаджують їх тоді,коли приблизно коріння заповнить весь горщик або діжку. Старі екземпляри великих фікусів пересаджують дуже рідко – через 5-6 років. Але щорічно можна заміняти верхній шар землі на новий.
 
                Гібіскус ( Hibiscus)
        Рід Гібіскус поєднує близько 250 видів рослин сімейства мальвові родом із тропічної Азії, Індії, Китаю. Лишень один вид широко культивують як кімнатну рослину.  Це чагарник, вирощуваний у садах у субтропічному кліматі – Гібіскус китайський або Китайська троянда.
 Китайська троянда – вічнозелений чагарник або вічнозелене дерево, що досягає в природі 3-6м у висоту.  Листя темно-зелене, блискуче, подовжено-овальне і подовжено-яйцеподібне, гофроване, зубчасте по краю. Квітки одиночні, дуже гарні, вузькі бутони перетворюються в широкі чашечки 8-14см в діаметрі, прості або махрові. Тичинки зібрані в довгу трубочку. У культурі є багато різновидів з білим, жовтим, жовтогарячим, рожевим і червоним забарвленням квітів. На жаль, кожна квітка живе всього 1-2 дні, але при правильному догляді нові квіти будуть з'являтися з ранньої весни до глибокої осені.
     Рясно цвіте китайська троянда в яскраво освітлених просторих приміщеннях, але слід притіняти від прямих сонячних променів в полудень літньої пори.  Оптимальна температура для гібіскуса влітку 20-22°С, узимку його слід утримувати при відносно низькій температурі 14-16°. Влітку поливати рослину потрібно рясно, кожні 3-4 дні, грунт повинен бути постійно вологий; взимку слід поливати помірно. Гібіскус вимагає частого обприскування. Через сухість повітря бутони опадають, не розкриваючись повністю. Вода не повинна потрапляти на квіти – вони покриваються плямами і опадають.
            Завдяки сумлінній праці та дбайливому піклуванню гуртківців та всіх школярів у класних кімнатах, коридорах школи радують око квіти.
                     
                   
                          
Квіти – це посмішка природи. Вони зігрівають душу і звеселяють серце. Догляд за ними – це відпочинок, який відновлює сили. Захоплення кімнатними рослинами – це чистий і глибокий зв'язок зі світом природи. Вирощуйте квіти: вони дарують радість.